ruzhytskyi

05:07 pm - Трохи про Індію. Власний досвід

Вітаю Вас!..

Ведучи цей блог хочу показати, що можливо подорожувати самостійно, без послуг туристичних компаній. Це дешевше, безпечно та цікаво.  То ж подорожуйте!

Тут є розповіді моєї  та orest_zub подорожі в Індії. Сподіваюся, Вам буде цікаво.

Для зручності публікую тут, на першій сторінці мої пости:
1. Про те, як готувався до поїздки в Індію - Передмова.
2. Про переліт Київ-Шарджа-Делі
3. Перші враження від Делі, та Другий день в Делі,
4. Про фестиваль Кумба Мела та купання в Ганзі
5. Про лікарню в Делі,  про будні в Делі та про вихідні в Делі 
6. Подорож у Раджастан - Джайпур. 
7. Подорож у Раджастан - Пушкар. 
8. Подорож у Амтрітсар, Golden temple. 
9. Індійське весілля. 
10. Моє інтерв'ю про Індію на pravotoday 
11.Подорож у  Варанасі. 
12. Кхаджурахо, храми Камасутри. 
13. Дарамсала
14. Шрінагар. Кашмір.
15. Дорога до Ле. Ламаюру та околиці.
16. Місто Ле
17. Трекінг в околицях Ле
18. На мотоциклі по Гімалаях
19. Високогірне озеро Пангонг (Pangong tso)
20. Долина річки Нубра. Індійський Тибет
21. ДОРОГА Ле - Маналі
22. Відеоролик з Індії 

12:53 pm - відеоролик з Індії

Уже більше року минуло як я повернувся з Індії. Перестав писати блог, так і не дописавши 50% своїх постів.. Почалася рутина: робота - хата..

Але є й позитив.. В Індії я знімав відео на свій фотоапарат. Хлопці відео трохи змонтували, наклали музичку.. то ж дивіться, що з того вийшло!!

4rest India Travel from 4rest travel on Vimeo.

2010 India Travel

12:27 am - Ле - Маналі. Реверс!

 
Повернувшись із долини Нубри, ми знову зупинилися на декілька днів у Ле. У цьому містечку ми вели розважений ритм життя: англійські сніданки, денні прогулянки, вечірні перегляди піратських копій Голівудських і Болівудських фільмів на великому екрані... Дожилися до того, що ми вже впізнавали людей на вулиці, нас знали в лице продавці в магазинах та офіціанти в кафе, власник готелю, де ми жили, вже й забував брати з нас гроші за нічліг... Як то кажуть, - ми були "свої". Важко було покидати таке "нагріте" місце... Але життя вирує, потрібно було вирушати у дорогу...



Про дорогу із Маналі в Ле написано і переписано, краєвиди гарно проілюстровано!  Це справді одна з найкращих подорожей навіть для досвідченого мандрівника: високогірний шлях довжиною понад 450 км, через декілька гімалайських хребтів - пятитисячні перевали, річки, струмки та бездоріжжя...  Гори, рослинність та врешті погода - все мінялося на нашому шляху...

( Дорога Ле - Маналі )

09:14 pm - Долина річки Нубра. Індійський Тибет

Глянувши на цю фотографію, згадую давній жарт про те, скільки треба юристів, щоб закрутити одну лампочку...

 


Насправді ця розповідь буде не про юристів і не про лампочку, а про одну з наших останніх поїздочок по Північній Індії  - в долину річки Нубра.
( Долина річки Нубра )

04:03 pm - Pangong Tso - Високогірне озеро Пангонг

10:46 pm - На мотоциклі по Гімалаях

Середина липня 2010 року. Я та orest_zub  осіли у столиці Ладаку - у місті Ле. Там таки прекрасно літом. Кожен день сонячно, свіже повітря, смачно годують, багато туристів, музика, танці, забави, євреї :0.. Але і спокійне життя набридає. Тіло вимагало адреналіну!
То ж в один прекрасний день ми вирішили навчитися їздити на мотоциклі! В Індії це основний транспортний засіб, невід'ємний атрибут кожного поважаючого себе індуса ))

За 600 рупій (120 грн.) в день на прокаті давали байк Royal Enfield – британський бренд, викуплений індійськими підприємцями.
Особисто я вважав  дурною ідеєю їздити на мотоциклі по індійських дорогах. Але, на жаль, я був у меншості. Генераторами ідеї були Орест та ще двоє: німець і один австралієць. При чому, досвіду керування байком ні в кого ще не було. В прокатному пункті працював молодий тибетець, з яким і відбувся приблизно такий діалог:  
-  Ви раніше їздили на такому байку?  
- Yes! Of course!, "No problem!"..  - Хлопці впевнено брехали, так як лише ствердна відповідь гарантувала отримання байка. Думали, мов, що там їхати -  то як на ровері тільки що з мотором ))
Тибетець продовжує підозріло дивитися і знов запитує:
- Чи знаєте як передачі переключати? - У-у-упс.. вияляється там ще є передачі :)  
- Угу.. -  Ствердно, але уже менш впевнено, дружно заугукали..

Викотили нам мотоцикл, поставили посеред дороги, дали ключі. Обступили, стоїмо, дивимося. Що далі? Як заводити? Як їхати? Хто перший сідає? Дивимося.
Взагалі у мене був вроджений страх до мотоциклів.. боявся їх більше ніж стрибати з парашутом. Тим більше, що статистика летальних випадків явно на користь парашутного виду спорту...

Але раз взялися то відступати пізно. Так, з правого боку газ і передні гальма, зліва щеплення. Ще є гальмо для ніг. Орест сідає. Дрих-дрих, заводиться і одразу глохне. Знов те саме. Рушає. Глохне. Знов рушає і з шаленим прискоренням зникає за поворотом (трохи забагато газував:). Біжимо дивитися за поворот чи не валяєтья де там. Ні. все нормально, якось зупинився. Можна їхати!

Тож в той день ми якось добрались на поле для гри в поло. Там велика площадка, розміром у футбольне поле. Навчилися рушати, гальмувати, переключати передачі, більш-менш тримати рівновагу.. Було не легко, ми все ще регулярно глохли, важко входили у повороти, путали передачі, а у міському трафіку взагалі не почували себе на мотоциклі повноцінним учансиком дорожнього руху.. Але, на щастя, день закінчувався і авантюра із мотоциклом теж...



Але тут включилися рефлекси дитинства, згадалися деревяні іграшки, коляски без дна, постійні заборони. Як то так віддати забавку, як тільки почав нею тішитися?.
Орест виступив з пропозицією ( якою? читайте далі )

02:29 am - Трекінг в околицях Ле

 Не знаю чому, після повернення в Україну пропало натхнення писати. А не викладеного матеріалу багато. Тож обіцяю собі і Вам старатися викладати кожні вихідні мінімум один пост. Якщо так буде, то до кінця весни 2011 розпишу усі свої пригоди в Індії. Ну, майже усі :)

Отож, як я вже писав, ми жили в місті Ле,  спілкувалися з людьми, ходили в кіно, активно проводили там час. Але потрібно було щось змінювати. В якийсь момент вирішили піти в гори. Гріх було не піти. Гори навколо високі, гарні, погода була сонячна, "льотна"..

Взагалі трекінг пропонують численні туристичні фірми в Ле, пропонують гіда, ослів, які будуть нести речі, палатки, спорядження.
Але ми вирішили іти самостійно, для цього вибрали маршрут відносно легкий, де не було б потрібне спорядження. Тим більше, що ми його не мали :)

Про наш похід ще декілька місяців тому ілюстровано розповів orest_zub  у своєму пості Похід на Сток Кангрі.

Я ж спробую Ореста доповнити, розказати про свої враження.

( читати Трекінг в околицях ЛЕ )

04:27 pm - Місто Ле. Столиця Індійського тибету.

Ле. Славетне місто. Столиця Ладаку. Столиця Малого Тибету. Колись було важкодоступним поселенням в горах, а сьогодні центр туристичного паломництва. (Ле на карті)

Для нас Ле було тимчасовим домом, звідки ми ходили в гори, їздили на озеро Пангонг та в долину річки Нубри, а після подорожі завше поверталися в наш гестхауз..




Ле запам’ятався своїм гарним палацом на висоті понад 3500 м. В час коли палац будувався він був найвищою спорудою в світі (над рівнем моря), зараз  там щовечора можна послухати тибетську музику та подивитися тибетські танці.



( Read more... )

02:57 pm - Жінка - як акціонерне товариство

Жінка - вона схожа на акціонерне товариство. Коли вона ще не народилася, вона є 100%-ним дочірнім підприємством своєї матері, її невід'ємною частиною. Після народження її акції розподіляються в середині холдингу, який ми називаємо сім'я. Якийсь відсоток потрапляє у володіння батькові, значний пакет (часто контрольний) залишається у матері, бабусям і дідусям також дістається частка, але часто вони - явні міноритарії.

Поступово дівчина виростає, стає дорослою, і разом з цим шляхом додаткових емісій або просто відсудженням під час домашніх розмов переводить акції сімейного холдингу на свій баланс. І ось до кінця школи наступає золота пора IPO (initial public offering).

Як правило, в такий час дівчата не розбазарюють контрольний пакет, а продають лише невеликі його частини з метою "прощупати інтерес" ринку.

Батьки можуть виступати консультантами IPO, але часто ними виявляються більш зрілі дівчата, що вже мають досвід первинних розміщень. Вони можуть підказати потрібний торговий майданчик, зробити незалежну оцінку активів і порекомендувати ціну.

Перед IPO проводяться численні road-show в денс-клубах, барах, скверах і інших місцях скупчення хлопців-інвесторів. Вони, втім, теж не зацікавлені в отриманні відразу контрольного пакету.

Цікава позиція деяких крупних стратегічних інвесторів на таких IPO. Вони купують опціон на покупку контрольного пакету, отримують дивіденди протягом деякого терміну, але у результаті опціон так і залишається не виконаним.

За ідеєю, такі випадки мають бути карані, але не всі емітенти готові розкрити таку інформацію, бо вона може пошкодити подальшому лістингу і ліквідності.

Після школи і приблизно до 40 років дівчата-емітенти приступають до первинного розміщення контрольного пакету своїх акцій. Проте, так просто його отримати інвестори не зможуть. Спочатку потрібно зібрати хоча б 1% від статутного капіталу, щоб подивитися реєстр акціонерів. Це дає зрозуміти перспективність і приблизні строки скупки контрольного пакету. Далі скуповується блокуючий пакет акцій, інвестор потрапляє в Раду Директорів і робить вплив на фінансові та виробничі потоки емітента. Якщо емітент хороший, активно розвивається, у нього висока рентабельність і великі перспективи, то інвестор добирає акції до контрольного пакету і всі щасливі. Це вдалий розвиток подій.

На питання, скільки дивідендів повинна виплачувати жінка є багато теорій. Якщо інвестора цікавить поточний дохід, то він вибирає емітента з великими дивідендними виплатами. Однак, це призводить до скорочення капітальних вкладень в оновлення основних фондів, що в майбутньому приводить до зносу активів і, як наслідок, швидкого скорочення прибутку і дивідендів.

На наш погляд, дивідендна політика повинна відповідати стійкому розвитку компанії.

На ринку поширена практика перехресного володіння. Це ситуація, коли у жінки емітента є привілейовані акції, що перебувають на руках у сторонніх акціонерів. Вони не мають права голосу, але отримують стабільні невеликі дивіденди. Тому інвестори люблять, коли у емітента немає привілейованих акцій. До речі, багато чоловіків люблять мати акції декількох емітентів в портфелі: контрольний пакет одного емітента і невеликий відсоток привілейованих акцій інших емітентів. Це один із парадоксів ринку.

Якщо IPO проходять невдало і не вдається розмістити контрольний пакет відразу, акції жінки-емітента потрапляють на біржу. Тут і починається найцікавіше.

Найбільш ліквідні жінки-емітенти торгуються на "біржах", вони пройшли лістинг, інформація про них відома інвесторам. Дані по цих компаніях можна знайти навіть в інтернеті, у них є свої сайти. Однак, це не означає, що їхні акції можуть показати сильне зростання, оскільки багато хто з них переоцінені ринком. Швидше інвестори вважають за краще спекулювати ними, уникаючи довгострокових інвестицій.

Найбільш цінними представляються папери "другого ешелону". Це якраз і є акції зростання. Про них знає лише деяке коло гравців, і вони купуються стратегічними інвесторами. Тут їм не обійтися без аналітичної підтримки, так як потрібно розрахувати справедливу вартість акцій, дізнатися хто основні акціонери і т.д.

Серйозним питанням власника емітента є створення дочірніх підприємств. На початкових етапах роботи "дочок" це прямі витрати для головного підприємства, причому без гарантованого економічного ефекту в майбутньому. Однак, це може поліпшити інвестиційний клімат і відносини емітент-інвестор. Наявність дочірніх підприємств також знижує ліквідність емітента, що добре, коли інвестор хоче добрати з ринку пакети міноритаріїв.

Інвестори люблять складати індекси на підставі котирувань жінок-емітентів, щоб представляти загальну ситуацію на ринку. Саме звідси і пішли фрази на зразок "в такому-то місці (місті, країні) емітенти найкрасивіші".

Український ринок вважається в світі одним з найбільш привабливих і недооцінених. Капіталізація емітентів тут не дуже велика, зате за фундаментальними показниками (прибуток на акцію, дивідендна прибутковість і т.д.) вони сильніші від закордонних аналогів. Цим пояснюється значний інтерес іноземних інвесторів до цих активів.

Інвестори люблять обговорювати емітентів, ділитися своїми міркуваннями ринку, обмінюватися досвідом. Оскільки це зазвичай відбувається "на ринку", одночасно йде вивчення потенційних об'єктів інвестування. Це важливо для інвесторів-новачків, так як вони схильні купувати розпіарений неліквід.

Значна частина інвесторів розлучається з контрольним пакетом емітента через кілька років, і перекладається в швидко зростаючі акції молодих компаній. Це пов'язано з великими витратами транзакційними, але інвестори йдуть на них в надії на гарну віддачу від нових інвестицій. У будь-якому випадку, це ризикований крок, оскільки інвестор відмовляється від стабільного доходу і прозорого бізнесу на користь нового маловідомого йому емітента. На наш погляд, потрібно бути абсолютно впевненим у необхідності "перетрушування інвестиційного портфеля" перш ніж її затівати.

Основні поради інвесторам

1. Не захоплюйтеся спекуляціями на ринку, це може бути руйнівно.
2. Не вкладайте відразу всі засоби в одного емітента. Це ризиковано.
3. Не довіряйте на 100% рекомендацій аналітиків. Обов'язково проводите свою, хоча б мінімальну оцінку.
4. Купивши контрольний пакет акцій емітента, не розслабляйтеся. Завжди є вірогідність проведення додаткової емісії, що призведе до зменшення вашої частки.
5. Жінки люблять давати свої акції в номінальне тримання. Переконайтеся, що акції дійсно опинилися на вашому рахунку.
6. Купивши контрольний пакет, не скупіться на капітальні вкладення і значні амортизаційні відрахування. Чим вони більші, тим на більшіі дивіденди ви можете розраховувати в майбутньому. Скуповування контрольного пакету краще проводити так, щоб ринок цього "не бачив", інакше є ризик сильно задерти котирування і переплатити.

Джерело ayoke 

03:37 pm - А у мене в гостях була Леся Оробець :)

 
В гостях - тобто на моїй сторінці :-)

100 останніх відвідувачів :




Номер 13.